Робінзона́да — піджанр пригодницької літератури, який слідом за романом Д. Дефо «Робінзон Крузо» (1719) описує перипетії виживання одного або декількох людей на безлюдному острові. Приклади — «Кораловий острів» Р. Баллантайна , «Таємничий острів» Ж. Верна , «Острів доктора Моро» Г. Уеллса , «Володар мух» В. Голдінга , «Острів напередодні» У. Еко . Серед інших робінзонад існує і українська — пригодницька повість Ігора Федіва та Вал. Златопольця ( Валентина Отамановського ) «Син України» , видана 1919 року.

Про популярність роману Дефо в епоху Просвітництва свідчить той факт, що тільки німецькою мовою станом на 1760 бібліограф Кох нарахував не менше сорока робінзонад [1] . Сам термін вперше був використаний в передмові до філософської утопії «Острів Фельзенбург» (1731).

Тема виживання людини на безлюдному острові була відома світовій літературі задовго до публікації роману Дефо. Арабський автор Ібн Туфайль ще в XII столітті описав життя людини, що з народження живе на дикому острові. Схожі ситуації змальовані в «Правдивії історії» Лукіана та в Шекспіровій «Бурі» [1] .

У більш широкому сенсі під робінзонадою розуміються всі твори (не тільки літературні, а й фільми, як, наприклад, «Залишитися в живих» ), які малюють життя і пригоди «відокремлених особистостей поза суспільством» (А. Анікст) [1] . При такому підході під визначення робінзонади підпадають розповіді про «дітей джунглів» — Мауглі і Тарзана [1] , а також, романи «Семеро братів» Алексіса Ківі і «Пан» Кнута Гамсуна . Серед науково-фантастичних творів існує піджанр «космічної робінзонади» .

↑ а б в г Аникст А. [ru] Робинзонада // Литературная энциклопедия: В 11 т. — [М.], 1929—1939. Т. 9. — М.: ОГИЗ РСФСР, Гос. ин-т. «Сов. Энцикл.», 1935. — Стб. 718—723.